Як до створення стосунків, так і до започаткування спільних проєктів існують різні підходи: хтось «закохується» й швидко починає зближення без особливих домовленостей про майбутнє, хтось підходить статечно й намагається з’ясувати максимум про партнера, хтось створює цілі ментальні схеми та послідовний план, за яким зводитиметься вся конструкція. Гадаю, є безліч варіантів, але ми спробуємо розглянути певні загальні тенденції, їхні плюси та мінуси.
Припустимо, що крайнощі «безумство й відвага» + «потім розберемося» та «спочатку прорахуємо кожен крок» + бажання «проконтролювати кожну деталь» уже пройдено, і ми перебуваємо в пошуках золотої середини чи оптимального варіанта для розвитку: власного, команди й проєкту. Тут я запропоную свій список, а ви можете доповнити його в коментарях, якщо матимете бажання. Можливо, щось із ваших списків я надалі додам до статті з приміткою «зі списку читачів». Отже:
-
Цілі та цінності проєкту. Це фундамент. Сюди ж може належати місія, бачення тощо — залежно від того, за якою моделлю ви будуєте. Можна прописати цінності для кожного учасника, а також для різних відділів, підрозділів у проєкті, напрямів, але добре, якщо базові цінності будуть єдиними для всього проєкту й усі учасники будуть готові їх реалізовувати в усій діяльності. Це базовий «маніфест», до якого можна повертатися в разі конфліктів. З власного досвіду: недостатньо зійтися на одному й тому самому слові, важливо зрозуміти, наскільки збігається його зміст. Наприклад, два співзасновники в цінність «свобода» можуть вкладати протилежні значення)) Добре попрацюйте на старті — закладіть міцніший фундамент, на основі якого розв’язання непорозумінь відбуватиметься легше. Буває й так, що саме на цьому етапі люди можуть зрозуміти, що краще поки що разом проєкт не створювати й у близькі взаємини не заходити, оскільки цінності різні або ж розуміння цілей суттєво розходиться.
-
Фінансова складова. Тут ітиметься і про фінансові домовленості між співзасновниками, і про фінансову модель самого проєкту: як отримується прибуток, як він розподіляється, яка частина доходу йде в реінвестування, чи створюється фонд і для чого, на яких підставах ухвалюються рішення про покупки, про співпрацю зі фахівцями тощо. До речі, багато що з цього тісно пов’язане й базується на попередньому пункті, саме тому він стоїть у моєму списку першим. Бо не знаючи своїх цілей і цінностей, ми не знаємо, на чому базуватимемося під час ухвалення рішень щодо фінансів у проєкті. Сюди ж входять умови входу та виходу з проєкту для кожного з учасників — це дійсно бажано обговорити «на березі» й періодично переглядати ці пункти та оновлювати дані.
-
Взаємини в команді. Базове, з чим можна визначитися на початковому етапі — ієрархія. Чи є вона, як працює, хто за що відповідає, зони відповідальності й точки контролю. Звісно ж, коли йдеться про початкову стадію, коли стартап тільки формується, і особливо якщо в учасників ще не було подібного досвіду з іншими проєктами, більшість таких домовленостей, можливо, буде попередньою й вельми умовною. Тут важливо розуміти, що це все одно існуватиме — структура, зони відповідальності, певні домовленості в команді, інше питання — наскільки це буде помітно, усвідомлено й прозоро. Дійсно важливо визнати: якщо є зона, то хтось бере вній відповідальність (навіть якщо вона розподіляється між учасниками, то все одно в якихось пропорціях). Доки цього не видно, здається, ніби все працює само собою, і в це можна не дивитися лише в одному випадку — якщо воно стабільно, ефективно й довгостроково показує високий рівень якості. в іншому разі варто вчитися робити це видимим і керованим.
Поки що залишимо ці базові сфери, хоча можна деталізувати й доповнювати. Скажу знову ж таки з власного досвіду: якщо команда глибоко й уважно підходить до цих трьох пунктів, то, найімовірніше, про решту вони вже захочуть домовитися разом, це буде цікаво, у цьому відчуватиметься й бачитиметься реальна користь та цінність.
Почуття та домовленості
А якщо я «нехочунебуду» домовлятися? Або «ну ми ж уже домовилися, що там незрозумілого»? Або я ніби й хочу про все це, але є спротив?
Коли виникають незрозумілі нам почуття, відчуття і ми не знаємо, з якого боку до цього підійти, то, найімовірніше, справа не в проєкті, а в нас. Так, можуть вилізати проєкції (особливо що стосується владних фігур, авторитетів тощо, тобто вертикальної, дитячо-батьківської позиції, та конкуренції в горизонтальних варіантах), можуть долучатися незакриті потреби, можуть проєціюватися й нереалізовані мрії, бажання, очікування.
Як це визначити? Я це визначаю здебільшого так: коли в мене все рівно, то далі справа в тому, щоб оптимально домовитися й з’ясувати деталі. Я можу не знати, як це зробити якнайкраще, можу не одразу розуміти, про що й з ким домовлятися в цьому конкретному проєкті, але мене це не стопорить. Я можу пробувати, давати час, обмірковувати, спілкуватися, створювати тимчасові домовленості, тестувати гіпотези, заходити в експерименти тощо. Я шукаю можливості для того, щоб це розв’язати. Це основний для мене показник. Якщо я уникаю чи саботую з’ясування — найімовірніше, справа не в проєкті й не в команді, а в мені. Усвідомлено відкласти рішення питання — це відповідальність, це інше)
Тому — спочатку розбираюся із собою, іду в дорослу позицію, потім іду домовлятися з проєктом (або повідомляю про те, що домовленості не буде, якщо ухвалюю таке рішення).
Пишу від власного імені, однак під час консультування проєктів м’яко роблю приблизно те саме щодо сторін — рекомендую спочатку до психотерапевта, коуча чи іншого фахівця з допомоги, а вже потім повертатися до питань, що стосуються проєкту.
P.S. Що робити, коли не домовилися «на березі» й доводиться мати справу з наслідками — тема для окремої статті. Але якщо коротко, то як один з інструментів можна спробувати таке: уявити, що ви збираєтеся зайти в новий проєкт уже з тим досвідом, знаннями та гіпотезами, які маєте. Як би ви хотіли заходити, що хотіли б обговорити з майбутніми партнерами, що для вас по-справжньому важливо, а в чому ви готові бути гнучкими й навчатися в процесі? Скласти таку карту бодай для самого себе вже може бути допомогою в тому, щоб побачити ситуацію в поточному проєкті виразніше й збагнути, які саме зони не влаштовують і потребують змін.