Так багато тих, хто наче «відімкнений» від джерела життя, що міститься всередині нас, у природі, в Землі та космосі. І «підключений» до безлічі замінників — суспільних уявлень, норм, інформаційно-енергетичного «фастфуду» доволі низької якості, до здається нескінченного переливання енергії в порожніх і безглуздих розмовах, думках, планах, цілях, діях.
Якщо говорити про Жінок, які так потужно пов’язані з життям, що здатні допомагати в його створенні, буквально матеріалізувати у власному тілі нове життя, то таке «перепідключення» до несправжнього виглядає сумно. Воно виглядає як виснаженість, втома, старіння, запустіння, закритість, охолодження, спроби з останніх сил зробити щось іще, аби повернути рівень енергії бодай до межі виживання, з жалюгідними намаганнями, щоб вистачило ще на насолоду і задоволення. А також на те, що за такого виснаження залишається від настільки популярного вислову «любов до себе». Любов кого і до кого в такому-то стані??
Замість краси, що світиться зсередини, іскристої, такої, що впивається собою, клекоче, вирує, теплої та живої — пластична хірургія, модні вбрання, косметика, нарощені та приклеєні додатки, купи стильних аксесуарів і всього, що належить до демонстративного споживання. Усе це ще дужче посилює і без того заполонивше людські стосунки суперництво, змагальність, заздрість, гойдалки гордині-нікчемності та нерозуміння себе самих загалом, і як Жінок зокрема.
Сестри, хочу, щоб ви правильно почули те, про що я зараз кажу. Бо я теж люблю красу, і в мене є бажання вдягати гарний одяг, носити улюблені прикраси, я підфарбовую брови, тому що на балійському сонці вони просто вигорають і перестають бути помітними на обличчі))) Я не про відмову від того, що виражає для Жінки красу, гармонію, певне чарівництво буття. Це я якраз бачу природним, коли внутрішня життєва сила, внутрішня наповненість і краса знаходять вираження, прояв у зовнішньому.
Неприродно виходить, коли саме за допомогою зовнішнього Жінка намагається і намагається відродити той зв’язок із Життям, який був у якийсь момент утрачений (точніше, заблокований), або бодай заповнити нестачу себе у собі. Зазвичай це дає зворотний ефект і починає вимагати все більше й більше — більше уваги та часу на догляд за собою, більший гардероб, більше модних і сучасних речей, «останній айфон» тощо. А для утримання всього цього, якщо воно народжене не зсередини, не є природним вираженням і проявом життєвої енергії, потрібна ця сама життєва енергія, якої в такий спосіб стає не більше, а менше.
Мені дуже не хочеться підбирати тут точні слова й формулювання, бо насамперед прагну передати відчуття від того, що відбувається. І до чого я це все. Можливо, бодай одна думка, один сумнів у тому, що коїться щось не те, поверне Жінкам здатність самостійно вирішувати, що в їхньому житті дійсно цінне, а що є нав’язаним, запропонованим під солодким соусом замінником Життя, Природи, Єства.
І можливо, саме намір побачити це явище «перепідключення» дозволить почати згадувати й розблоковувати той зв’язок, те з’єднання з Життям, продовженням і вираженням якого ми є. Підключитися, повернутися назад до того, що дійсно дає, «забезпечує» нам життя, життєву енергію, красу, що наповнює і живить нас. І відключитися від того, що має лише вдавану цінність, а насправді найцінніше просто відбирає. Намір. Згадати, побачити, визнати, бути готовою відкривати джерело життя всередині.
Люблю вас.
